Світлини

1990-ті рр. (м. Івано-Франківськ, Вічевий майдан)

Літо 1992 р. (с. Хотимир, Івано-Франківська обл.)

1990-ті (м. Київ, Аскольдова могила)

Київ 1995.Київський зоопарк

Київ. Печерська лавра. 1995

2 вересня 1996 р. (м. Київ)

Зима 1995-1996 рр. (м. Київ, ДВРЗ)

Київ 1997

1999 р. (м. Бориспіль)

2000 р. (м. Київ)

2001 р. (м. Київ)

2003 р. (м. Київ, Парк партизанської слави)

Денис зібрав 1000 монет по 5 копійок

Гімназія 136 (м.Київ)

Літо на Прикарпатті

Київ (серпень 2005 року)

17 вересня 2005 р. (Проща до Зарваниці)

Гімназія 136 (м.Київ)

Більше світлин

1 вересня 2006 р. (м. Київ)

11 липня 2007 р. (м. Сеул, Республіка Корея)

17 липня 2007 р. (м. Сеул, Республіка Корея)

3 жовтня 2008 р. (м. Сеул, Республіка Корея)

20 жовтня 2008 р. (Language education insitute. Seoul. South Korea)

В КНУ

Світ. Тема Подорожі: Межа між Сходом і Заходом, Україна

23 серпня 2010 р. (м. Київ)

2010 р. (м. Київ)

4 квітня 2011 р. (м. Сеул, Республіка Корея)

Квітень 2011 р. (Республіка Корея)

21 серпня 2011 р. (м. Кам’янець-Подільський)

2011р. (м. Сеул, Республіка Корея)

30 травня 2012 р. (м. Київ)

15 червня 2012 р. (м. Донецьк)

26 листопада 2012 р. (м. Київ)

Ветерани КНУ

Більше світлин

Денис залишив свою гіва у Сеулі

Біля North American P-51D Mustang, експонату Воєнного меморіалу Кореї в Сеулі

Воєнний меморіал Кореї в Сеулі, Південна Корея

Біля фонтану Чонгечхон у Сеулі.

На вершині гори Кванаксан

Вистава

У фортеці Хвасон

Біля Чхонваде (Блакитного дому), колишньої президентської резиденції в Сеулі, Південна Корея

Біля палацу Кьонхігун, одного із п'яти великих палаців династії Чосон, розташований у Сеулі, Південна Корея.

Свята вечеря на Різдво.

Денис вчиться грі на Каягим (або гаягим) — традиційний корейський щипковий музичний інструмент.

Денис у вбранні гвардійця часів династії Чосон

Біля трамваю №363

Біля Чхомсонде

17.02.2009

Чхомсонде - це стародавня астрономічна обсерваторія в місті Кьонджу (Gyeonju), Південна Корея.

Це найстаріша зі збережених астрономічних обсерваторій у Східній Азії, побудована у VII столітті.

Споруда була зведена під час правління королеви Сондок (632–647 рр.).

Вежа має висоту близько 9 метрів і побудована з 365 каменів, що символізує кількість днів у році.

Зараз обсерваторія є визначною історичною пам'яткою та популярним туристичним місцем.

У лісі Г'єрім є такій павільон.

Цей ліс розташований між Чхомсонде та Волсоном і є історичним місцем, про яке свідчить легенда, що саме тут народився Алджі, засновник клану Кьонджу Кім. (Історичне місце) За часів правління короля Талхе з Сілла, Хегонг почув у цьому лісі спів півня. Підійшовши ближче, він побачив золоту скриню, що висіла на гілці дерева та яскраво сяяла. Він повідомив про це королю, і король особисто пішов до лісу та зняв скриню. Коли він відкрив кришку, з неї вийшов хлопчик. Отже, його прізвище було Кім, а ім'я - Алджі, і цей ліс, який спочатку називався Сірім та Гурім, був перейменований на Г'єрім (Курячий ліс).

Г'єрім також стало використовуватися як національна назва Сілла. Розлогий ліс густо заселений стародавніми деревами, включаючи зелькови, а невеликий струмок тече з півночі на захід. Король призначив Алджі спадкоємним принцом, але пізніше трон перейшов до короля Паси, члена королівської родини Пак, і він так і не став королем. Починаючи з короля Немуля, клан Сілла Кім став королівською родиною. Стела на території, встановлена в 1803 році (третій рік правління короля Сунджо) династії Чосон, вшановує народження Кім Алджі. Цей священний ліс, розташований поблизу королівського палацу Сілла, шанується як місце народження клану Сілла Кім. Навіть сьогодні верби та зелькови Г'єріма ніби закривають небо. Навесні жовтий ріпак цвіте вздовж пішохідної стежки, що з'єднує Дереунвон, Г'єрім та фортецю Банвольсон, додає шарму цьому історичному місцю.

Окрім природної краси, ліс Г'єрім має важливе історичне значення. Навколишня територія містить реліквії династії Сілла, включаючи залишки стародавнього королівського палацу та інші важливі археологічні пам'ятки. Поєднання природи, історії та спокою в лісі створює відчуття повернення в минуле.

"My way"

Перед палацом Кёнбоккун у Сеулі

Денис у традиційному корейському одязі (ханбок) на площі Кванхвамун у центрі Сеула

Денис у Корейському фольклорному селі

Більше світлин

14 жовтня 2006 р. (м. Київ)

30 червня 2009 р. (м. Київ)

4 жовтня 2010 року (м. Київ)

22 січня 2011 р. (м. Київ)

Липень 2012 р. (м. Київ)

29 липня 2012 р. (с. Соколівка Черкаської обл.)

23 червня 2013 р. (с. Дідівщина, Київська обл.)

14 жовтня 2013 р. (м. Київ)

24 листопада 2013 р. (м. Київ)

18 грудня 2013 р. (м. Київ)

30 грудня 2013 р. (м. Київ)

22 лютого 2014 р. (м. Київ)

9 травня 2017 р. (м. Київ)

11 квітня 2019 р. (м. Київ)

Боротьба на просторах інтернету

20 квітня 2019 р. (м. Київ)

28 травня 2019 р. (м.Київ)

1 січня 2022 р. (м.Київ)

Більше світлин

Картини, намальовані Денисом

26 вересня 2016 р.

4 лютого 2017 р. (м. Київ)

1 вересня 2018 р. (м.Київ)

3 квітня 2019 р. (м. Київ)

18 травня 2019 р. (м. Київ)

1 червня 2019 р. (м. Київ)

21 квітня 2020 р. (м. Київ)

17 грудня 2020 р. (м. Київ)

24 серпня 2021 р. (м. Київ)

12 вересня 2021 р. (м. Київ)

Більше світлин

1990-ті роки (м. Івано-Франківськ, Вічевий майдан) / м.Київ

1990-ті роки (м. Київ, Аскольдова могила) / Зарваниця, Тернопільська область

Золоту медаль Денисові вручає Директор 136 гімназії м. Києва Чернуха Ірина Михайлівна.

14 жовтня 2006 року (м. Київ)

03 червня 2009 року. Декомунізація

4 жовтня 2010 року (м. Київ)

Квітень 2011 року (Республіка Корея) кінострічка" MY WAY"

Перекладацька діяльність

24 листопада 2013 року (м. Київ)

6 грудня 2015 року (м. Київ)

26 вересня 2016 року. Проект "Народний рухливий протез"

Ні Портнову в КНУ !

18 травня 2019 року (м. Київ). В цеху обробки деревини

1 червня 2019 року. Участь у фестивалі “Made in Ukraine”

5 грудня 2019 року (м. Київ)

1 листопада 2021 року (м. Вашингтон, США)

1 січня 2022 року (м.Київ)

2 березня 2022 року (Харківська обл.)

Більше світлин

23 березня 2015 р. (м. Київ)

2 серпня 2015 р. (Донецька обл.)

8 серпня 2015 р. (м. Миколаївка, Донецька обл.)

5 жовтня 2015 р. (Донецька обл. )

6 грудня 2015 р. (м. Київ)

29 січня 2016 року (Донецька область)

Лютий 2016 р. (с. Водяне, Донецька обл. )

22 серпня 2016 р. (м. Київ)

22.08.2016

24 серпня 2016 року здійснилася дитяча мрія Дениса – він взяв участь у військовому параді з нагоди 25-ї річниці Незалежності України. Фото зроблене під час тренування до параду.

25-річчя Незалежності України - це історичний здобуток багатовікової боротьби за Волю нашого народу. За неї віддали свої життя у чисельних визвольних змаганнях упродовж століть кращі сини і доньки України. Заради майбутнього та прогресу збережемо нашу самобутню культуру та правдиву історію, передамо нащадкам мову, неодмінно звільнемо окуповані російським агресором землі та захистимо нашу свободу від зазіхань зовнішніх та внутрішніх ворогів. Я вірю, що так буде. Слава Україні! Незалежність- це Боротьба, Воля, Майбутнє.

Антіпов Денис Геннадійович, лейтенант, учасник АТО у складі 5 БТГР 81 бригади ВДВ.

З допису Дениса у мережі Facebook: https://www.facebook.com/share/p/QKeaxZVUH1k4Gmsn/

Пройшла генеральна репетиція параду до Дня Незалежності, і тут я згадав, що можу зробити невеликий камінгаут. Отже тримайте. Перше і єдине моє селфі в дзеркалі у туалеті.

А діло було так. 2 роки тому я брав участь у параді до Дня Незалежності у Києві. У колоні учасників бойових дій. Під час чергової репетиції на Хрещатику 19 серпня, нас військових звозили з різних кінців країни. І поки ми чекали під'їзду інших, деяким з нас треба було зробити одні дуже важливі речі. Комусь навіть у великих масштабах. Звісно, що як завжди на ці питання, як забезпечити більше тисячі особового складу туалетом на місці у центрі Києва, поклали болт.

Типу, хто не справився на привалі по дорозі перед Києвом, сам вже розбереться на місці. Ну, ми і розібралися. Прямо в повній екіпіровці і з автоматами зайшли у вбиральню готелю. Поправившись у дзеркалі, прийша ідея: "А почєму би і да?.. Якщо вже робити селфі у дзеркалі, то не як гламурне кісо, а максимально мужикувато чоловікове. Вот он шанс!". 1 хвилина - і готово.

Ще одна галочка.

Я йду на парад і цього року. Цього разу як глядач. Це наше свято. З невдачами, втратами, зрадами і поразками, ми прийдемо до перемоги і зберігаємо Незалежність. За тих, хто не дійшов, для тих, хто прийде.

Фотограіфя з татом.

Марш захисників 14 жовтня 2019 року

9 березня 2022 р. (м. Ізюм, Харківська обл.)

09.03.2022

З допису Дениса у Facebook : https://www.facebook.com/share/p/pNZgY6vVXnSqP6xK/

Про День Добровольця і про те, що відчуваєш, коли повертаєшся з того світу.

Тепер 9 березня – День народження Тараса Шевченка, є і моїм другим Днем народження.

В цей день я вижив під артобстрілом під Ізюмом.

Поки без деталей. Опишу лише те, що відчував, поки свіжа пам'ять.

Отже уяви, що ти сидиш, і раптом бачиш біле світло. І зовсім на долю секунди чути звук вибуху, який одразу ж і припиняється. Все просто біле.

Не чути пострілу, ані звуку прильоту. Все сталося раптово.

Скоріш за все, це прилетів 152 мм снаряд. Відчув, як щось вдарило у груди і голову та відкинуло на спину вибуховою хвилею. Обдало гарячим повітрям, уламками будівлі, в якій я був і ще всім, що летіло в обличчя заразом із нею.

Далі біле-біле світло. Свист у вухах. І ще через пару секунд такого стану приходить перша неприємна думка з розумінням, що це вже, скоріш за все, кінець. А я ж стільком людям обіцяв повернутися... І, що, певно, не вийде.

Вимушене прийняття цього факту.

Потім поступово відновлюється зір, і ти починаєш бачити немов через туман, все довкола, але ніг і рук своїх все ше не відчуваєш. Цікаво, чи є вони в мене ще... Якби хоч одна рука була робоча, можна було б джгут накласти і підлататися, бо у відключці я довго не був, а, значить, ще не мав би встигнути стекти кров'ю. Але поки ще лежиш, відкинутий вибухом просто на спині. Бо дихати важко, і у вухах високочастотний писк. Це все довго описується словами, але відбувається швидше.

Потім приходить радість, що, здається, ще поки живий, і якщо ще встигнути зупинити можливі критичні кровотечі, то і шанси ще є.

Значить, до мене повертається свідомість.

Це хороший знак, що не все так погано.

Здається, можу поворушити руками, а значить, вони ще у мене є, це вже добре. Мене чимось привалило. Мабуть, уламками будівлі. Крізь кров, що стікає по очах з чола, бачу, що ноги, ніби, теж ще є. Значить контузило, а не пошматувало.

Радість від того, що живий, і відносно цілий на відміну від інших, яких починаєш розрізняти довкола. Крізь кров видно силуети людей. Намагаюсь вивільнитися з-під завалів. Ого, я можу ще рухатися. Це вже джек-пот. "Лише" контузія.

Значить, хрін вам, свинособакам, а не лейтенанта Антіпова.

Як тільки виліз, мене відтягли подалі від уламків,

і далі вже евакуація та все решту.

Що мене врятувало:

- те, що сидів, а не стояв.

- те, що мав бронежилет і каску (за розбиті красіві окуляри, ви ще, мені окремо відповісте, гандони московитські)

- те, що, Бог ще має, певно, на мене якісь плани на якийсь час, бо почув тих, хто за мене молився.

Мій янгол-охоронець заслуговує на медаль.

Зараз в лікарні і воюю поки гібридно. Записую звернення до іноземних громадських діячів та політиків, відеоінтерв'ю для преси. Ну, і трохи ще такого, про що напишемо після перемоги